UP

Оприлюднено проект Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо гнучких форм організації праці)

На сайті Міністерства соціальної політики України оприлюднено проект Закону України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо гнучких форм організації праці)".

Документ опубліковано у рубриці «Проекти нормативно-правових актів» .

Обговорення проекту розпочалося з 25 червня. Триватиме до 25 липня, тобто пропозиції до проекту документа можна подавати упродовж місяця.

Подаємо текст проекту Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо гнучких форм організації праці).

«…Верховна Рада України постановляє:

І. Внести зміни до Кодексу законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375, із наступними змінами):

1)  частину першу статті 24 після пункту 6 доповнити новим пунктом такого змісту:

„7) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу;”.

У зв’язку з цим пункт 7 вважати пунктом 8;

2)  статтю 60 викласти в такій редакції:

„Стаття 60. Гнучкий режим робочого часу

За погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватись гнучкий режим робочого часу на визначений строк або безстроково як при прийнятті на роботу так і згодом.

Гнучкий режим робочого часу – це форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу.

Гнучкий режим робочого часу може передбачати:

 1) фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки; при цьому може передбачатись поділ робочого дня на частини;

2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;

3) час перерви для відпочинку і харчування.

Облік робочого часу забезпечується власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом.

Гнучкий режим робочого часу, як правило, не застосовується на  безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, при багатозмінній організації роботи, а також в інших випадках, обумовлених специфікою діяльності, коли виконання обов’язків працівником потребує його присутності в чітко визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку години роботи (торгівля, побутове обслуговування населення, вантажно-розвантажувальні роботи, робота транспорту, інше) або коли такий режим є несумісним з вимогами щодо безпечних умов праці.

У разі виробничо-технічної необхідності та / або для виконання невідкладних чи непередбачуваних завдань власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган може тимчасово (на термін до одного місяця протягом календарного року) застосовувати до працівників, яким установлено гнучкий режим робочого часу, загальновстановлений на підприємстві, в установі, організації графік роботи. При цьому норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

У разі відрядження на працівника поширюється режим робочого часу того підприємства (установи, організації), до якого (якої) його відряджено.

Застосування  гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін в нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.”;

3)    доповнити статтями 601–603 такого змісту:

 „Стаття 601. Дистанційна (надомна) робота

Сторони трудового договору можуть домовитись про виконання роботи дистанційно. Умови такої роботи встановлюються у трудовому договорі.

Якщо домовленість про дистанційну (надомну) роботу досягнута під час дії трудового договору, укладеного у письмовій формі, така умова роботи оформляється шляхом внесення до нього змін. Якщо трудовий договір було укладено в усній формі, він переоформляється у письмовій формі.

Дистанційна (надомна) робота – це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.

Дистанційний (надомний) працівник – це особа, з якою укладено трудовий договір про дистанційну роботу.

Дистанційні працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.

Виконання роботи дистанційно не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Стаття 602. Переважне право на виконання роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу та дистанційної роботи

Батькам особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, працівникам, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, працівникам похилого віку та особам з інвалідністю надається переважне право на виконання роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу та дистанційної роботи (статті 60, 601 цього Кодексу).

Стаття 603. Працівники, які самостійно планують свій робочий час

 Керівники юридичних осіб та відокремлених підрозділів, а також інші категорії працівників, визначені колективним договором, можуть планувати свій робочий час самостійно, за умови дотримання строків виконання робіт, щодо яких встановлено строк.

Облік робочого часу таких працівників не ведеться, якщо інше не передбачено колективним або трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.”;

4)  у частині першій статті 66 слова „тривалістю не більше двох годин” виключити.

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.»

Довідково: проект акта розроблено Міністерством соціальної політики на виконання пункту 92 Плану пріоритетних дій Уряду на 2019 рік, затвердженого  розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1106-р, стосовно визначення особливостей регулювання трудових відносин на умовах дистанційної роботи; застосування праці осіб, які працюють вдома; запровадження гнучких умов праці та збільшення можливостей для зайнятості, зокрема з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Трудові правовідносини в Україні регламентовані в цілому Кодексом законів про працю України, прийнятим ще в 1971 році, який не відповідає сучасним вимогам та реаліям ринку праці. Тенденцією сучасного ринку праці є застосування таких форм організації трудової діяльності, які б дозволили підвищити ефективність праці, сприяти збільшенню прибутку роботодавців та водночас задовольнити життєві потреби працівника. До таких форм можна віднести гнучкий та дистанційний режими роботи, що створюють додаткові можливості для забезпечення належного поєднання працівниками сімейних та трудових обов’язків, сприяють зростанню зайнятості серед окремих верств населення – осіб з інвалідністю, неповнолітніх, працівників похилого віку тощо.

Потенційною перевагою гнучких форм організації праці є можливість оптимізації виконання трудових функцій в межах свого робочого місця та вивільнення у зв’язку з цим часу для ведення домашнього господарства, вирішення побутових питань, відпочинку тощо.


 

 

 

Ми на YouTube

Важливо

Конкурс дитячого малюнка